Мирослав Капій

…в нашому світі нічого немає вічного. Це вже такий одвічний закон природи. Усе, що живе, підлягає йому, зʼявляється на тому світі, досягає найвищої вершини свого розвитку й відходить з нього. І мусять дотримуватися того закону як поодинокі люди, так і цілі народи, великі й могутні.

…егоїзм викликає ворожнечу між людьми, боротьбу класів, а потім — хаос та занепад усього народу.

…є щось для людського роду спільне, що огортає всі раси й племена, всі епохи минулі й майбутні повʼязує, що протягом віків триває вже й триватиме…

Немов орел, замкнений в залізну клітку, зривається дух людський до лету в простори й, тисячі разів падаючи, не зневіряється у своєму пориванні, не втрачає надії на прийдешню перемогу.

Весною ще довго після заходу сонця вечірня заграва огортає своїм серпанком землю, поки ніч не прийде зоряна та дрімуча, що темнотою своєю заколисує до сну.

…збірна воля всього народу.

Ринув з українських полів той легіт, що в ньому одвічна таємниця молодості ховається, той легіт, що з душ людських пил буденщини стрясає і мовою мрій недомріяних, снів позабутих до душ тих говорить…

…незаперечна правда, що в усіх народів, у всі часи існувало та існує якесь незʼясоване, невиразне відчуття, що й там — ген далеко, на тих зірках, до яких рветься людський дух, — існує також життя таке, як у нас, існують подібні до нас єства зі своїми радощами та смутками.

…людина радше обере запримітити й навіть змусити собі служити наслідки якогось діяння, ніж збагнути його причину та єство!

Це ота безсмертна іскорка, яку запалив Прометей ще колись там, на заранні людського роду, і яка жевріє й досі в людських серцях і жеврітиме, доки ті серця битимуться на нашій Землі. Це вона так ворушить людского духа та рве його без упину вперед.