Михайло

Викладач, у якого за книжки відібрали волю, а натомість дали правду

у творі — Оповідач, автобіографічний герой

Молодий викладач журналістики у Львові, щойно захистив дисертацію, член партії й заступник секретаря факультетської парторганізації. Його шлях був вимощений «світляним бруком»: іди ним рік, два, десять, усе життя, нічого не питаючи. Але одного разу він глянув за «ліхтаряні лаштунки» — лише на мить і краєм ока. Одного серпневого ранку до нього приходять з обшуком. У валізку кидають Кулішеву «Чорну раду», Грушевського, Лепкого й машинописну статтю, а він ще думає, що сталася помилка: «мене, пролетаря?» Далі — кабінети, де він почувається столом, який пересувають з місця на місце; закритий суд, під вікнами якого люди кидають квіти на дах «воронка»; табір у Мордовії, де він уже називає себе просто «зек». Що відбувається з людиною, коли з її очей спадає більмо? І чи можна знову стати на твердий ґрунт, якщо світ, у який ти повертаєшся, спливає з-під ніг? Відповідь ви почуєте від нього самого.