письменник
Іван Калимон
1615 — 1660
Студент риторичного класу Києво-Могилянської колегії, автор урочистої великодньої промови «Сонце, що сходить після заходу». Виголосив її 1641 року перед митрополитом Петром Могилою, а надрукувала Печерська друкарня. Це зразок шкільного красномовства доби бароко.
Хроніка життя
1 подіяКожна подія — з джерелом
Детальніше
Іван Калимон — студент риторичного класу Києво-Могилянської колегії, одного з найважливіших освітніх осередків України XVII століття. Про його життя майже нічого не відомо: ні дат, ні походження джерела не зберегли. Лишилася тільки його промова — і завдяки їй ім'я Калимона увійшло в історію української літератури.
На другий день Великодня 1641 року, коли колегію відвідав її покровитель, митрополит Петро Могила, юний Калимон виголосив урочисту орацію «Сонце, що сходить після заходу». Працював над нею під керівництвом свого вчителя риторики Теофана Скумницького. Промову того ж часу надрукувала Печерська друкарня в Києві.
Твір побудовано на одному великому образі: воскреслий Христос — це сонце, яке зайшло, щоб знову зійти. Студент вплітає в нього астрономію (згадує навіть сонячні плями, які видно в телескоп), знаки зодіаку, античні міфи про Мідаса й Палладу — і водночас тонко вшановує Могилу, на чиєму родовому гербі теж було сонце. Промова Калимона показує, якого рівня вчености й майстерності вимагали від студентів Могилянської колегії: це красномовство в найкращих традиціях європейського бароко.