Ірина Вільде

…вавилонська вежа: хтось переплутав нам мову серця, і ми зрозуміти себе не можемо. Втікаємо від кохання, що за нами гонить, а гонимо до того, що від нас втікає...

Людська душа, як земля, складається з тисячі шарів, формованих не одним віком, а століттями.

Мала трагедія малої людини, що не має змоги шмат світу побачити…

…що значить, серце моє, «багато» щастя? Може бути «багато» й «мало» щастя? Може так бути, думко моя?

Деякі слова, як мельодії, дзвенять у душі, а передати їх не можна.

Краса не завжди ходить в парі із щастям.

Я хочу тобі пригадати, що не такі ми вже й бідні духом. Мелодійність української пісні відома на цілий світ, а українська мова на третьому місці по милозвучності.

Чому ви вважаєте, що я одинока дівчина, якій не вдалося піймати чоловіка? Це ж не так. Я не одинока, не вдова, не розлучена й не покинута. Я просто чекаю свого вибраного. Задовго чекаю, кажете?

Життя — це перш за все ласка природи, неоціненний дарунок всевишнього. А хіба він чи будь-хто з йому подібних уміють обходитися з таким скарбом, як життя? Життя для того — це низка тяжких, грубих, тупих обов'язків, для мене ж — азартна гра, прецікаві кінські скачки, нарешті, бокал старого вина, яким я насолоджуюсь ковток за ковтком, не витираючи губів, щоб не губити аромату. А крім всього іншого, я створений для життя, а не для смерті. Кожна людина приходить на світ з своєю долею. Мені суджене життя.

Але завжди так було й буде, що рішуча меншість веде за собою нерішучу більшість!

Рух уперед — це єдиний засіб, за допомогою якого я можу щось змінити в своєму становищі.

Не любити - справа серця. Зраджувати - справа честі.

У хвилини душевного осамотіння відчиняла вона хвіртку від садочка своєї молодості, щоб дихнути ароматом спогадів, і знову замикала на ключ, аби чужа нога не могла дістатися туди.

А відомо, що немає кращих ліків для наболілого серця, як розбинтувати його і показати рану комусь щирому.

Учені лікарі і психологи знають про душу жінки тільки те, що вона сама їм скаже про себе. А бувають тремтіння жіночої душі з такої матерії, що їх не в силі схопити ні око, ні серце мужчини.

Минулися, прошу я вас, часи євангельської покори, що хто тебе вдарить у праву щоку, то ти підстав йому ліву. Тепер, прошу я вас, такий принцип: ти мені око, я тобі обидва, ти мені зуб, я тобі всю щелепу.

Наш русин в ім'я всесвітнього братерства ладен і рідної матері відцуратись. А потім, коли від «братів» добре дістане по спині, то тоді до свого лізе плакати в жилетку...

Як говорить Ніцше: хто плазує черв'яком, той хай не нарікає, що його розчавлять.

З рідним домом, як з батьківщиною: половину життя можна прожити на чужині, але до останнього свого віддиху треба мати свідомість, що десь є та батьківщина...

Що може бути більш трагічне, як безглузда, безцільна, нікому не потрібна, нічим не виправдана, абсурдна жертва.

Я тобі правду говорю, Славуню, пізніше таки неправду не болить уже, але біда в тім... так воно вже є... що і того не любиш, і другого полюбити не можна. Роки іноді минають, трапляються тобі і кращі, і ліпші люди, а серце мов замерло. Таке зі мною було, і так воно вже лишилося...

Не можу знати, що таке фашизм і що таке у практиці комунізм? Тому я поки що ні за тих, ні за других. А втім, чому я маю бути за когось? Я – за свій народ. Я знаю свій знедолений народ, і більш мені нікого не треба... Нікого!

В її становищі вийти заміж за Філька – це виграти у долі всі номери лотереї підряд, а не вийти – програти останній гріш.

Любов, кажуть, вміє йти на жертви. Вміє любити ля самої любові, нічого в заміну не вимагаючи для себе. Але любов – сліпа, а сліпий потребує поводиря. В її любові поводирем є амбіція, істинний гонор Річинських, небезпечний, безжальний до кожного, хто наступить на нього.

Слова – це кольорові камінці. Мало їх назбирати – треба ще з них навчитися узори викладати.

Щоб увійти в безсмертя, людина мусить скласти два екзамени: один перед сучасниками, другий - перед історією.

- Всюди однаково... всюди однаково, - говорять твої втомлені очі, - а світ, такий здалека великий і незбагненний... зблизька видається химерною дитячою забавкою.

Твоя мати...називала це "успіхом" в житті... могти за добру ціну продати себе.

Трагедія великої людини, що забагато знає й бачила.

Що значить це слово «щастя»? Значить це — могти продавати себе тільки за високу ціну? Чи значить це — могти за гроші купити пів світу? Навіть те, що непродажне? Чи, може, значить це — могти нехтувати грішми й жінками? Чи значить це — вбити в собі тугу за невідомим? Що значить це слово, серце моє?

Бачите, жінка може бути брехлива, несловна, ошуканча, словом людина без характеру, але коли вона поводитиметься бездоганно, як «жінка», себто буде моральна у загальне принятім розумінні цього слова, її ніхто не назве нечесною. З нами, мужчинами, навпаки. Ми можемо у приватнім житті бути розпусні, брехливі, обманці, словом «неморальні», але коли ми у громадському житті чесні, нам ніхто не закине браку характеру. Річ і в тім, моя пані, що та ваша «жіноча» честь дуже, так сказати б, «мімозна».

…коли б ти хотів вислухати молитв кожного серця на землі, ти мусив би заново творити світ і людей і дати їм одну мову серця... Тепер ми, як будівничі вавилонської вежі: що серце — то інша туга, що серце — то інша пісня.

…ні одне з нас не може збагнути кохання... Ніхто з нас не вміє сказати, що таке кохання... Чим можна здобути його собі, а чим вбити в собі?

Людське серце - як мала, нерозумна дитина: все простягає руки за тим, чого дістати не може.

…сині очі люблять багато плакати, з роду вже мʼякі.