Дмитро Донцов

Сорок мільйонів не є великою нацією. Коли вони стоять на колінах...

Україна, яку ненавидів, - була Україна розбійників, перевертнів, похилених рабів. Україна, яку любив, - була Україна пів-людей, пів-богів, героїв, - які могли протиставлятися львищам, людоїдам, новітнім Неронам; мали силу розкувати закутих людей. З вогнем у серці, які не боялися й пекла, бо "вогонь запеклих не пече". Тих, що кували кайдани, - проклинав. Тих, що їх несли покірно, - жалів. А тих, що їх рвали, любив!

Сила народу в його моральній силі.

Не в здобуття є щастя, а в здобуванні.

Де вмирає ідея священного, там вмирає поняття етичного, а за нею - і поняття краси. Бо бруд підноситься як щось гарне, а краса осуджується як щось глупе, фантастичне і непотрібне.

Неможливе - се лиш те, чого досі не пробувалося.

Нема одного ідеалу справедливости, ні одного ідеалу краси. Кожна людина чи гурт мають власні ідеали правди чи краси, які силою свого переконання і віри накидають иншим, оточенню, світові.