Богдан-Ігор Антонич

Розуміння — це дія розуму, а мистецтво й поезія в загальному належать до царини почування. Хоч у літературному чи мистецькому творі всього не розуміємо, проте можемо цей твір відчути, піддатися його впливу.

Митець є тоді національним, коли признає свою приналежність до даної нації та відчуває співзвучність своєї психіки із збірною психікою свого народу.

Життя має вартість лишень тому, що його основа є невпійманна.

Зрештою, людина завжди є сама, навіть у приязні та любові.

Є я і ти, і третє є ще сонце, сонце має віконце з імли, є я і ти, і наші сни, що пахнуть сонцем.

Тиша — це мова, якою говорить до людини Бог.

Бо щастя — це трикутник, а в нім три бóки: віра, надія, любов.

Найбільше щастя — бути добрим.

Моя душа — це битий шлях на невідомих дійсності полях.

Велика простота — найвища досконалість.

Наші мрії, заміри, бажання перейдуть часто в дійсність аж тоді, коли від себе їх відірвемо.