Зозуля
Богдан-Ігор Антонич Ой, закувала знов зозуля.Мабуть кує вже сотий раз?Вже двадцять весен в юних гуляхвідмірюю піснями час.
Роса сріблилась на малинах,хлопя молилось до весни.Зозулями хвилини линутьі хлопцеві малюють сни.
20. січня 1935.
Видання 1938 року
Текст за виданням: Зелена Євангелія, Львів: Ізмарагд, 1938. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.