Знов за вікном осіння тиха мжичка…
Євген Плужник Знов за вікном осіння тиха мжичка…Знов у палаті сірий смерк розквіт…Нудьгуй, нудьгуй… Розвага невеличка —Задавнений плеврит!
Замкнувся світ в малім і тіснім колі, —Хоч як дивись, лишилося нас три:Я сам та біль (над всі духові болі!),Та заспокійливий халат сестри…
Ну, що ж! Гаразд! Лежи, ковтай мікстуруТа грій термометра швидку і бистру ртуть…Та тіш себе (з нудьги, з жаху чи здуру),Що все відмініться, хай тільки бік натруть!
Видання 1948 року
Текст за виданням: Рівновага, Авґсбург: Друк Антона Білоуса, 1948. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Діаспоріана.