Вірш
Запрошення

Запрошення

Богдан-Ігор Антонич

Із всіх явищ найдивніше явищеіснування.

ЗАПРОШЕННЯ

Вже спалюється день на вугіль ночі,росою вечір трави з попелу полощеі ляк, мов свердел, твоє серце точитьі місяць тіні згублені полошить.

Самітний друже, мов у ночі пояс,ти в таємничість світу оповитий.В цей вечір весняний ходи зо мноюв корчмі на місяці горілку пити.

1931.

Видання 1938 року

Текст за виданням: Зелена Євангелія, Львів: Ізмарагд, 1938. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.

Про цей вірш тут ще нічого немає