Як все живе, течуть піски пустелі…
Євген Плужник Як все живе, течуть піски пустелі.Їх тихий шелест, як і плеск води,Чарує душу… Мрійнику, гляди! —Найкраще чути їх з-під стелі.
Тож не пакуй валізок! Мап не руш!Умій закрити очі і чекати, —Може й твоя з тих багатющих душ,Що вміють всесвіт слухати з кімнати.
Видання 1948 року
Текст за виданням: Рівновага, Авґсбург: Друк Антона Білоуса, 1948. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Діаспоріана.