Як він спустів, садок, де я колись…
Євген Плужник Як він спустів, садок, де я колисьНаваживсь вперше вимовити, — люба!Альтанка зникла. Дерном узялисьСтежки колишні. Пень старого дубаСтирчить самотньо…
Ні, не пізнаюКартин знайомих, — це буття зелене!…Немов хтось інший молодість моюПереживав за мене…
Видання 1948 року
Текст за виданням: Рівновага, Авґсбург: Друк Антона Білоуса, 1948. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Діаспоріана.