Все більше спогадів і менше сподівань…
Євген Плужник Все більше спогадів і менше сподівань…І на чолі утрат сліди глибокі…Як непомітно ближчає та грань,Що жде за нею прикінцевий спокій!
Так гірко відати, що юність відцвіла!Та нарікань і розпачу немає, —Така відміна зрештою мала:Колишні мрії досвід заступає.
Так дерева, відцвівши на весні,Тільки на те годують соком віти,Щоб в дні серпневі, теплі та ясні,Упав на землю овоч соковитий.
Видання 1927 року
Текст за виданням: Рання осінь, Київ: „Маса“, 1927. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.