Терен
Михайль Семенко На скелі безмовній явнизу маневрує потяг.Між гір зміїться колія.Нагнулась з неба високостість.
Затока спить, зморщивши брови.Край молу смикає шаланди.Сонце заходить без умовив червонім краваті, галантне.
Блиснуло світло. Згасло враз.Шоколадиться дим з майстерень.В мені — безмежність синіх фразпро ту, в якої очі — терен.
2/15 — VIII. 917. Владівосток.
С. Гуляєву
Видання 1929 року
Текст за виданням: Арії трьох П'єро, Харків: Державне видавництво України, 1929. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.