Слово до розстріляних
Богдан-Ігор Антонич Це правда: кров з каміння може змити дощ,червона місяця хустина може стерти,але наймення ваші багряніш від рожгорять у памяті на плитах незатертих.
Змагались ви уперто й мріяли й жили,кохалися в суворості, як ми у гуляхі ваші очі сяли вічністю, колиу серці, мов зоря, застрягла біла куля.
Грудень 1934.
Видання 1936 року
Текст за виданням: Книга Лева, Львів: Ізмарагд, 1936. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.