Сідало сонце. Коливалися трави…
Євген Плужник Сідало сонце. Коливалися трави.Перерахував кулі, — як раз для всіх!А хто з них винний, а хто з них правий! —З-під однакових стріх.
Не схибить куля, — не стогнатимуть довго.Подивилися, — поле! Ромен з трави…Передній, мабуть, ходив, — так човгав:Черевики скривив.
Сховалось сонце. Сутініло помалу.Час-би й росі!А хтось далеко десь генералу: — Усі.
Видання 1926 року
Текст за виданням: Дні, Київ: Глобус, 1926. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.