Вірш
Шум

Шум

Богдан-Ігор Антонич

Шумить і шамотить шумка шума,шум прибирає, як весною повіньі кожен лист на дубі шуму повен.Здіймає шлик із голови чумак.

Шпарка шурнула шурубура шуру,мов малахай, маха майном у майі розвіває все кругом украй,що людям аж мороз іде за шкуру.

Тріщить, лящить, мов щелепа, корчмай ліщина галуззю стає сторчма.Це бродить вітер, шуму перший родич,

і пальцем стукає до неба віллі.Це шум — надхненна музика природина смерти та життя гучнім весіллі.

Видання 1931 року

Текст за виданням: Привітання життя, Львів: Видавнича спілка «Діло», 1931. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.

Про цей вірш тут ще нічого немає