Психічна розрядка

Тодось Осьмачка

Молодий композитор, колишній учитель, мріє написати велику оперу, але для неї потрібні слова, яких ще не існує. «Сучасне українське горе ще не має слів», — каже він і вирішує поїхати до Києва, до славетного радянського поета, щоб той дав форму народному стогону. Для села, де всі працюють у колгоспі, а голова допитується, чи не ворог він народу, така мрія схожа на божевілля. І одного ранку по нього приїжджає віз. Зустріч у Києві з «поетом» руйнує останню надію. А повернення туди, звідки він утік, стає дорогою, з якої вже немає вороття. Це гірке оповідання про митця в радянській дійсності, де пісня про горе вважається злочином, а слово, яке мало б рятувати, стало брехнею.