Вірш
Природне

Природне

Михайль Семенко

Просипається природа щорокувдягає шати новікричить про щастя в бузкукидає пахощами скрізьоксамитом і томністювесну вітаючисонцю бредуть назустрічпрощають всімніщо не потрібне їмбути вдвохпарку серед бузкутихий вечір пестощів повнийочінічого не бачать крім очейзор далеких не треба їмхолод землі незнанийколи просипається природаі кида пахощі в кущі.

28 — IV. 914. Київ.

Видання 1929 року

Текст за виданням: Арії трьох П'єро, Харків: Державне видавництво України, 1929. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.

— / 10

Про цей вірш тут ще нічого немає