Прекрасна Люція

Як я не знав про прекрасну Люцію,а також про те, що я — лицар?Тіні шляхетні! Душі революціюприсвячую я вашій високій пам'яті.Ваші великі пригоди — в моєму серці.Я ваш вірний і вдячний нащадок.Хутко Велетень згине зі мною на герці —бо душу віддав я прекрасній панні Люції.Вона живе на самотнім острові серед пальм.Її резиденція хоронеться моєю сміливістю.Моя сміливість черпає силу від її образу без найменших плям,і обоє ми замкнуті — вона в палацу, а я…Кінь мій — мій товариш вірний, —скільки пригод зазнали ми, страви душі!Але я ще химерніший, мій запал надмірний,цілий світ знає й дивується моїй силі.Хто знав, що це я — нащадок славетніх лицарів!Хто б міг подумати, бо не гадав і сам до останнього дня!Я іду — на захист усіх ображених, бо світ повний злих царів, —о велетні, дракони і чародії! О моя незрівняна Люціє!