Вірш
Поцілунок

Поцілунок

Михайль Семенко

Ви образились за мій поцілунок —-так, він був цілком без зв'язку.Але я випив найсолодший трунок,що відбився в мозку. —

Тяглося тільки мент один —але не забуду я доторку губ.Не забуду дощовий день,коли вперше помислив про шлюб.

Ви замовкли. Але сиділи. Але мовчали.Вітер пестився в вашій косі.А на-прощання… Нащо, нащо сказали,що я — такий, як всі!

9 — IX. 916. Владівосток.

Видання 1929 року

Текст за виданням: Арії трьох П'єро, Харків: Державне видавництво України, 1929. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.

— / 10

Про цей вірш тут ще нічого немає