Вірш
Острах

Острах

Михайль Семенко

Час іде. Стіни бовваніють.Сили лютують земні.Нащо на шию зміїтобі й мені?

Кинути мусимо острах.Жах пережити —смертельно-гострий,неситий.

Не блідій.Я з тобою.Зігрійсобою.

7 — V. 917. Владівосток.

Видання 1929 року

Текст за виданням: Арії трьох П'єро, Харків: Державне видавництво України, 1929. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.

— / 10

Про цей вірш тут ще нічого немає