Напишеш, рвеш… і пишеш знову…
Євген Плужник Напишеш, рвеш… і пишеш знову!І знов не так… І знов не те…Аж доки слів цвілу половуУтома з пам'яти змете!
І затремтять в куточках губи…А істина-ж така нудна:Усі слова збери, мій любий, —Душі не вичерпать до дна!
Хай нерви збуджено, хай скутийТи весь надхнення холодком, —Умій спокійно позіхнутиНад недокінченим рядком.
Видання 1927 року
Текст за виданням: Рання осінь, Київ: „Маса“, 1927. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.