На могилі Розалії
Михайль Семенко Я залишив писульку на могилі Розаліїдуші пелюстокя завтра піду щоб збирати конваліїнайсумніший цвіток.
Щоб збирати конвалії — серця самотногобілі квіткисерця забитого серця скорботногокавалки.
Може надія там знов зажеврієтьсяв рожевих блиска́хможе знов серце самотне зогрієтьсяв веселки бризка́х.
Уранці піду на могилу Розаліїбуде писулька її у вінку —хочу і прагну я бур вакханаліїхочу вловити я мрію легку.
19 — IX. 916. Владівосток.
Видання 1929 року
Текст за виданням: Арії трьох П'єро, Харків: Державне видавництво України, 1929. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.