Мусема

Борис Тенета

Осінь у Криму. Вузька стежка над проваллям: ліворуч море, праворуч скелі, і розминутися на ній удвох неможливо. Саме тут оповідач уперше зустрічає Мусему, дівчину з чорною косою, яка співає над морем і розуміє його мову. Далі — виноградник, спільна робота, вечори біля моря й ночі, що здаються надто короткими. А потім настає час їхати. Через три роки оповідач повертається на ту саму стежку. Це коротке ліричне оповідання, схоже на пісню чи вірш у прозі: про кохання, яке не витримало розлуки, і про вину, яку чоловік, можливо, сам до кінця не усвідомлює.