Линяють фарби… Нишкнуть голоси…
Євген Плужник Линяють фарби… Нишкнуть голоси…І душі тихнуть… Зрозумій. Не ремствуй.І тишу цю в собі носиЯк дар і величі й нікчемству.
Живи і далі лежнем чи в труді,Ніяк не йди, чи в ногу йди з добою, —Лиш уникай лишатися тодіНа самоті з собою!
Видання 1948 року
Текст за виданням: Рівновага, Авґсбург: Друк Антона Білоуса, 1948. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Діаспоріана.