Вірш
Карцер № 4

Карцер № 4

Михайль Семенко

№ 4 карцер карцер № 4 —за які провини я сюди попав?Я такий комічний ніби тону в вирініби тону в вирі долі ж не спитав.

Карцер № 4 № 4 карцер —чом гріхи довічні я не замолив?Я мов з катеринкою гололобий старецья певне даремно досі в світі жив.

Карцер № 4 карцер № 4я на гавптвахті світ для мене згас.Але не принизять! бо хватаю зорі!Бо кусаю зорі і плюю на вас!

26 — V. 915. Владивосток. Гавптвахта.

Видання 1929 року

Текст за виданням: Арії трьох П'єро, Харків: Державне видавництво України, 1929. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.

— / 10

Про цей вірш тут ще нічого немає