Гірке вино
Богдан-Ігор Антонич Мої дні жорстокі та холодніполину навіяли в пісні,потонули обрії в безоднічорної весни.
Знов підказує мені до вухаслів спокуслива, похмільна їдь,що поглине серце завірюха,хочби мимохіть.
Так складатиму в дні анестезіїцю отруйну дань моїм часам,бо дарма: гірке вино поезіїмушу пити сам.
Нерозумна мрія зрадно кличе,знаю, що омана це й фантом:хочу вирізьбити днів обличчявірша долотом.
Видання 1934 року
Текст за виданням: Три перстені, Львів: Богдан Дороцький, 1934. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.