Археологічна культура · бл. 3300–2600 до н. е.
Де жили: Причорномор'я, Запоріжжя, Донеччина, Наддніпрянщина, Слобожанщина, Крим
Це краї, а не ареал: точних меж мапа не показує.
Степова культура пастухів мідної й ранньої бронзової доби, що простяглася від Дунаю до Уралу. Назву дістала від поховань у ямах під курганами: небіжчиків клали на спину з підігнутими ногами й посипали червоною вохрою. У деяких курганах знайдено дерев'яні вози, одні з найдавніших у Європі. На курганах ставили кам'яні стели з різьбленими людськими постатями й знаряддями. Генетичні дослідження (Haak et al., 2015) повʼязують нащадків степовиків ямної культури з поширенням частини індоєвропейських мов у Європі.
дискусійне: середина III тис. до н. е. чи II тис. до н. е.
Вапнякова стела з різьбленим людським обличчям, руками, поясом і зображеннями зброї, коней та інших фігур на боках, знайдена 1973 року біля села Керносівка на Дніпропетровщині. Більшість дослідників повʼязує її з ямною культурою, але дата дискусійна: одні відносять стелу до середини III тис. до н. е., інші — до II тис. до н. е. Кого зображає постать — предка, вождя чи бога, — невідомо.
Письма не було, і що означали вохра, вози й стели, ми знаємо лише з тлумачень. Праіндоєвропейські міфи (громовержець, що бʼється зі змієм) відновлено з порівняння мов і пізніших текстів, а не викопано: повʼязувати їх саме з ямниками — гіпотеза. Тому вони стоять тут як «Повʼязані міфи» з позначкою «наукова реконструкція».