Археологічна культура · бл. 5400–2750 до н. е.
Де жили: Київщина, Поділля, Буковина, Наддніпрянщина, Галичина
Це краї, а не ареал: точних меж мапа не показує.
Хліборобська культура мідного віку, що жила на Правобережжі й між Дністром і Дніпром; назву дістала від села Трипілля на Київщині, де її 1890-х років дослідив Вікентій Хвойка (у Румунії ту саму культуру звуть кукутенською). Трипільці будували глиняні дво- й одноповерхові хати, розписували кераміку спіралями й ліпили численні глиняні фігурки, здебільшого жіночі. Від них лишились і глиняні моделі жител. У середині IV тис. до н. е. постали поселення-гіганти на сотні гектарів, як-от біля Небелівки. Багато трипільських поселень час від часу згоряло цілком; чи палили їх навмисно й навіщо, досі сперечаються.
середина IV тис. до н. е.
Одне з найбільших трипільських поселень: за даними магнітної розвідки, понад тисячу будинків, поставлених кількома колами довкола відкритої середини. Тут розкопали велику будівлю з глиняними подіумами, яку дослідники тлумачать як громадську чи храмову споруду. Чи справді це був храм і що в ньому робили — тлумачення, а не прочитаний текст.
Письма трипільці не мали, тож ми не знаємо ні їхньої самоназви, ні мови, ні імен богів, ні оповідей. Усе, що кажуть про їхню віру, — тлумачення речей. «Велика Богиня», якій нібито поклонялися трипільці, — лише одна з версій пояснення жіночих фігурок; інші бачать у них оберіг, іграшку чи образ предкині. Невідомо й те, навіщо палили поселення. Тому на цій сторінці немає ні карток богів, ні міфів: їх нема звідки взяти.