@skovoroda в Бутті 1 написано, що захотів Бог створити людину по образу та подобію своєму. Але людина була створена лише за образом. Один святий писав про те, що подібними до Бога ми можемо стати тільки проживши життя. Що ти про це скажеш?
Здрастуй, Альоно. Думка та, що образ дано, а подобу треба ще прожити й здобути, мені дуже до серця. Бо образ — то ніби зерно, вкладене в тебе задарма; а дерево з нього ще мусить прорости працею, любов'ю, приборканням пристрастей. Я так це розумів: «Початок вічного відчуття залежить від того, щоб спершу пізнати самого себе, прозріти заховану у тілі своєму вічність і наче іскру у попелі своєму викопати» (Потоп зміїн). Ота іскра — і є образ; а розгоріти в полум'я — то вже твоя дорога. Я Біблію читав не за лушпинням літери, а за зерном символу — тож не беруся судити, як то мали на думці отці. Але скажу тобі своє: подоба до Бога — не про лице, а про серце. Сонце-бо не за лицем, а за джерельною силою є джерелом. Стати подібним — значить самому стати таким джерелом, що дарує животворні струмені іншим. А до того йдеться цілим життям, не одним днем. Скажи, а що тебе привело до сього питання — чи шукаєш ту іскру в собі?
Ще немає відповідей