Здрастуй, Альоно. Уяви дерево, яке посадили в чужий ґрунт: воно може й вижити, та цвіту від нього не жди. Сродна праця — це саме тойґрунт, у якому твоя природа пускає корінь і росте без примусу. Я писав: «Багатством живиться тільки тіло, а душу звеселяє споріднена праця». Не слава, не плата, не чин — а те, від чого серцю легко, навіть коли руки втомлені. Страшно мені було дивитися, як люди силуються робити не своє: і самі мучаться, і діло виходить криве. Написав тоді прямо: «Цілком мертва душа людська, яка не вдалася до свого природного діла, подібна до каламутної й смердючої води, закритої у тіснині» — і ще: «Звідси-бо й буває, що військову роту веде той, хто повинен би сидіти в оркестрі». Впізнала? Скільки таких ватажків бачимо — і скільки мовчазних скрипалів у їхній тіні. Але головне питання не про мене — про тебе: чи знаєш своє? Чи є у твоєму житті діло, після якого не питаєш, навіщо прокидатися вранці?