Стежка «Пошесті ходять селами» · зупинка 3 з 5
- 1. Чума
- 2. Холера
- 3. Моровиця
- 4. Лихоманка
- 5. Смерть
ілюстрація в роботі
Нижчий дух · Поле
Моровиця
Худобячий мор у подобі корови чи кінського кістяка: тричі на рік ходить селом, і де зайде, там дохне худоба
Записаний етнографами XIX–XX ст. з живої народної традиції.
Властивості
Моровиця тричі на рік ходить по сільських вулицях. Сама вона схожа на корову: іде, почмихує й часто зупиняється біля дворів. Коли вона йде, корови страшенно ревуть, а жоден собака не забреше, доки вона не обійде село; у тому дворі, куди вона зайде, неодмінно подохнуть усі корови й собаки. Бачили її й конем — тільки не справжнім, а самим кістяком, не обтягнутим шкурою, що серед ночі тричі пробіг селом, і того року пропало багато худоби. А раз до молоді, що сиділа на колодках, підійшло щось страшне з блискучими очима, крикнуло — і по селу заревли корови; потім щось загуло, мов грім, і воно зникло.
Де шанували
Версії1
-
1900 Грінченко · № 161–163, с. 126–127 · Сіверщина
Записи М. С. Чудновської 1898 р. в селі Виблі Чернігівського повіту: моровиця тричі на рік ходить селом, схожа на корову; корови ревуть, собаки мовчать, а де вона зайде, дохнуть корови й собаки (від Ів. Муцького); серед ночі селом тричі пробіг кінь-кістяк, і того року пропало багато худоби (від Петра Муцького); до молоді на колодках підійшло щось із блискучими очима й крикнуло, і по селу заревли корови (від Петра Курильця).
Поруч1
Джерела1
Джерела1
- 1900 Борис Грінченко. Из уст народа: малорусские рассказы, сказки и пр. У Полудне →