Мольфар

У гуцулів мольфари — люди, що можуть «стратити» людину чи худобину: закопують під ворота, під поріг або на стежці «мольфу». Щоб зашкодити худобині, беруть глину з її сліду, ліплять із неї фігурку з хвостом із волосся, кладуть із голками туди, де худоба переступить, а потім устромлюють голки в те місце фігурки, яке хочуть уразити, — у язик, щоб не могла їсти й пити, у ногу, щоб не ходила; сховану в комин фігурку сушать — і тварина всихає разом із нею. Так само чинять і з людиною, якій заздрять; до своєї справи мольфар кличе чортів. На відміну від знахаря, що лікує й відвертає лихо, мольфар у записі Шухевича — насамперед шкідник. Мольфарська традиція в Карпатах жива й досі.