Доля

1872 Чубинський · С. 216–217 · Поділля

Вінницький повіт: доля — судьба чи щастя людини, що працює за неї. Бідний брат побачив на ниві багатого брата жінку, що збирала колоски й застромлювала їх у снопи, — то була братова доля. Його ж доля, сказала вона, лежить під грушею. За її порадою бідний узяв добрий кий, пішов під грушу й бив свою ліниву долю, примовляючи, щоб ішла в поле робити на нього; відтоді йому все пішло на добре, і він скоро розбагатів більше за брата.

1902 Гнатюк · № 232–233, с. 22–30 · Галичина

У записі з Хітара Стрийського повіту (1895) щастя багатого брата — малий хлопчик, що вночі збирає колоски й застромлює їх у братову пшеницю; щастя бідного — далеко, за сорок миль, а за піччю в нього сидить нещастя. В іншому записі власна «доленька» бідака — його біда: вона плаче в покинутій хаті, скаче йому на плечі й не хоче лишатися; бідак заманює її в кістку й топить у ріці.

1912 Гнатюк · С. XXXVII

Гнатюк («Доля (щасте)»): доля є в кожного, та не кожен її знайде; доля господаря ходить по ниві простоволосою жінкою в білій сорочці й збирає колоски в снопи. За Грінченком («Матеріали», I, 130), бідняк знаходить свою долю — третю з танцюючих панночок — і стає купцем; в інших казках дарунок долі збагачує, а дарунок нещастя чи розуму — ні.