Памфіл Юркевич

Серце може виражати, відкривати і розуміти в абсолютно своєрідний спосіб такі душевні переживання, які згідно зі своєю ніжністю, переважною духовістю абстрактному пізнанні розуму не піддаються.

Що значить існувати? Що значить посідати життя? Про це ми знаємо тільки завдяки нашому внутрішньому досвідові: ми пересвідчуємося, ми відчуваємо існування і життя, ми довідуємося, ми переживаємо внутрі нас те, що називається буттям, дійсністю, існуванням. І так, тут унутрі нас ми знаходимо і пізнаємо дійсне буття: це буття - то дух.

Серце - це осереддя душевного й духового життя людини.

Моральні вчинки можливі людині тому, що вона вільна.

Серце людини любить добро і стремить до нього, як око любить оглядати гарну картину і добровільно застановляється на ній.

Ми призначені на те, щоб творити добро свобідно.

В серці людини криється джерело таких явищ, які запечатані особливостями, що не випливають із жодного загального поняття чи закону.

Наші слова, мислі і діла народжуються не із загальної родової сутності людської душі, а з нашого окремо розвитого, своєрідно-відосібленого душевного життя; тільки згідно з цією причиною вони становлять нашу особисту провину, чи нашу особисту заслугу, якої ми не поділяємо з ніким.

Світ, як система живих явищ, повний краси й знаменності, існує й відкривається перш за все для глибокого серця, а звідси вже для розуміючого мислення.

...ніякі дії і побудження, що напливають із зовнішнього світу, не можуть викликати в душі уявлень чи почувань, якщо останні бувають насумісні з серцевим наставленням людини.

Наші думки, слова і діла - це перш за все не образи зовнішніх речей, а образи чи вираження загального почуття душі, породження нашого сердечного настрою.

Серце - це охоронець і носій усіх тілесних сил людини.

…слово Боже відкриває нам ту метафізичну основу любові серця до добра, як основного морального акту, коли воно навчає, що людина сотворена на образ Божий.

…в людській душі є щось першосновне і просте, є людина таємничого серця, є глибина серця, майбутні рухи якого не можуть бути розчислені згідно з необхідними умовами й законами душевного життя. Для того найособливішого боку людського духа наука не може знайти загальних і назавжди визначених форм, що були б прив'язані до тієї чи іншої пари нервів і виникали б неминуче з приводу їхнього порушення.

…людська душа посідає первісний і особливий склад, що розкривається чи виявляється, безперечно, в загальних і родових формах душевного життя, як: уявлення, почуття, бажання і т.д.