Юлія Сиромолот

Юлія Сиромолот народилася 1970 року на Донеччині. Рано навчилася читати й змалку любила науково-популярні книжки більше за казки.¹

За фахом вона спеціалістка з глибокої очистки води для ядерного виробничого циклу. З 1996 року працювала з водою: пройшла шлях від майстрині на фільтрувальній станції до сервісної інженерки компанії General Electric з промислової обробки води. Цей заводський досвід згодом ожив у її прозі.² З 2009 року вона технічна перекладачка.³

Фантастичні історії почала писати після двадцяти п'яти. Виросла на Урсулі Ле Гвін, Станіславі Лемі та Реї Бредбері, а з дитинства пам'ятала Ігоря Росоховатського, Миколу Дашкієва й Віктора Близнеця.⁴ Одне з її оповідань, написане у співавторстві, увійшло до антології братів Капранових «Право на пиво».⁵

2014 року, коли обидва її рідні міста опинилися в окупації, Юлія Сиромолот стала біженкою з Донбасу й оселилася в Києві. Місто, як вона каже, стало для неї і другом, і вчителем, і любов'ю, на яку вона не сподівалася.⁶

2018 року вийшов її роман «Соняшник» — історія загадкового журналіста Симона на тлі подій, що у вересні 1973 року привели до влади військових у Чилі. Це роман, де мертві розмовляють із живими, і водночас історія кохання.⁷

30 квітня 2025 року у видавництві «Навчальна книга — Богдан» вийшов роман «Одинак і Місяць» — науково-соціальна фантастика про світ через пів століття після пандемії, де молодий біолог, не пам'ятаючи чому, стає вбивцею й мусить шукати правду серед «живих мерців». Задум почався з фрази «Смерть — це ще не привід», що наснилася приятелеві авторки: на курсах красного письменства з неї виросло оповідання, потім повість, а тоді роман. Відчуття самотньої подорожі світом, що вже ніколи не буде колишнім, авторка пов'язує з власним досвідом біженки, а для світу книжки довго опрацьовувала праці з молекулярної біології, тераформування й орбітальних ліфтів.⁸

Того ж року Юлія Сиромолот представила книжку на Книжковому Арсеналі в Києві й узяла участь у дискусії про новинки української фантастики.⁹