Сергій Параджанов

Найстрашніше – проґавити прекрасне.

Я помщуся світу любов'ю.

Мною все життя рухає заздрість. Я заздрив красивим — і став привабливим, заздрив розумним — і став непередбачуваним.

Веселіться в повну міру, як це робив я. Є що згадати. Інакше було б шкода і себе, і життя! І що життя, якщо немає принципу і капризу?

Час великодушний і справедливий — він очищає пам'ять, знімає наклепи та образи з засуджених, воскрешає забутих, судить неправедних.