Сергій Кримський

Якщо ти не полюбиш самого себе, якщо не сформуєш самого себе - ти не зумієш полюбити й інших.

Світогляд виступає як «сплав» знання з переконаннями, етичними, правовими, політичними а іншими регулятивами поведінки, нормами та ідеалами соціальної діяльності.

Мова не лише спосіб спілкування, це, насамперед, форма культури, якою ми живемо, це спосіб мислення. А значить - і спосіб діяння.

Міф — це не стільки пізнання, скільки переживання творимої історії світу, в якій людина є співучасником вищих сил, творчим початком боротьби добра зі злом.

Культура виступає як духовна альтернатива смерті, як поклик до вічності та подолання кінечності.

Культура існує тільки в національному вигляді, бо нація є специфікованим автопортретом людства і водночас історичною особистістю (бо має індивідуальні риси, як і особа), втілює історичний досвід і, головне, ті вимоги часу, епохи, історичної перспективи, які дають змогу уявити ціннісний зміст культури.

…культуру не можна знати, її можна лише творити чи власною майстерністю, чи потрясінням свого серця, чи тим і тим одночасно.

…культура є способом побудування власного життя за рахунок досвіду минулих поколінь.

…людина освоює і пізнає дійсність лише у міру своєї здатності залучати до своєї діяльності і обіймати нею певні фрагменти Універсуму.

Людська особа — це завжди проєкт стати людиною, і тому потрібні постійні зусилля для підтвердження своєї людяності.

Любов…виявляється єдиним засобом відкрити абсолютний центр в іншій людині.

…кохання — це завжди перетворення інстинкту у духовну подію.

Культура також є виробництвом, але виробництвом духовним. Якщо матеріальне виробництво створює товари, то духовне — людські якості.

Колишній чеський президент Гавел висловився таким чином: «За сталінської диктатури ми сиділи в клітках, нас випустили - і ми опинилися в джунглях». Як подолати оці джунглі? Лише високою духовністю. Духовність я розумію не лише як розвій культури. Духовність - це створення свого власного світу, своєї особистості, тому що Бог розмовляє з людьми через їхню особистість.

Архетипи — це наскрізні символічні структури, які є на всіх етапах розвитку тієї чи іншої нації, від початку і до нашого часу. Вони прокреслюють шлях вперед. Якщо говорити про архетипи української нації, то це насамперед кардіоцентризм, тобто філософія серця. Вся аргументація персонажів і героїв української історії базується на аргументах серця.