Роман Федорів

Я знаю: любити легше, ніж ненавидіти…

Це теж, скажу я вам, талант — жити на світі.

Поезія чимсь таки рідниться з молитвою, і молитва, і поезія призначені для душі.

Чортополох байдужості засівають нам у душі.

Глухнуть людські душі... глухі ми до Бога, до землі, до неба.

Протягом цілого життя блукаємо у власній душі з ліхтарем у руках…

Ми ціле життя шукаємо ключів до самих себе і часто не знаходимо.

Потворність стала нормою, буденним явищем.

Вічно триває наша Голгофа.