Роман Андріяшик

До минулого звертаються, коли несила жити сучасним і коли мусиш починати з того, на чому тебе вихопило із колії.

...коли в мряці гине надія, людина починає жити самотужки. Жахливий тоді двобій з життям, сповнений прикрих випадковостей, дикостей, дивини...

Надія покинула мене, майже відчутно забравши зі скронь свої теплі долоні.

Мене причавила бездонна, аж моторошна пітьма. Зупинився час, щезли думки...

У життя тисячі нагод витравити з людини впевненість...