Ореста Осійчук

Для того ви й діти, щоби гасати, льотати, розбивати на друзки, ламати...Ми, дорослі, сваримо вас за це, засуджуємо, караємо, хоча насправді самі розбиваємо й нищимо щось набагато важливіше за миски та збанки.

Щось було солодким і водночас гірким у ній. Напевне, саме такою є на смак пам'ять.

Я верещав так, наче хотів викричати із себе тисячі гострющих крижаних лез, що тепер оселились у моїм серці.

Мої ребра зрослися, чого не сталося з душею і серцем.

Ми хотіли жити, а не вкотре помирати.