Микола Гоголь

Бути у світі й нічим не позначити свого існування — це здається мені жахливим.

Безцінним даром є вміння чути душу людини.

У людській душі так багато прекрасного, що треба, не сормлячись, відкривати її.

Навряд чи є вища з насолод, ніж насолода творити.

У кожнім слові безодня простору.

Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: в ній що не звук, то подарунок, все крупно, зернисто, як самі перла.

Театр — це така кафедра, з якої можна багато сказати світу добра.

Поріднитися спорідненістю до душі, а не по крові, може тільки людина.

Невідомо майбутнє, і стоїть воно перед людиною подібно осінньому туману, який піднявся з боліт.

Вітчизна є те, що шукає душа наша, що миліше для неї всього. Вітчизна моя – ти.

Терпи, козаче, – отаман будеш! Не той ще добрий вояк, хто не втратив духу у важливій справі, а той добрий воїн, хто й без діла не засумуєш, хто все витерпить, і хоч ти йому що хочь, а він все таки поставить на своєму.

Коли чоловік закохається, то він так само що підошва, яку, коли розмочити у воді, візьми зігни – вона і зігнеться.