Іван Вишенський

Що в нутрі осідає — те язик вивергає.

Вільно людині, й самовладу вона має, захотіти спастися чи загинути, померти чи живою бути, сином Божим чи сином диявольським стати — це у волі людській лежить.

Не ганьби, бо оганьблений будеш! Не смійся, бо осміяний будеш! Не безчесть, бо збезчещений будеш!

На життя народитися — це коли, вийшовши з утроби у цей світ і дійшовши зрілого віку, думка вже має силу відрізнити зле від доброго.

Смерть є для тих рожденних, котрі світ оцей люблять і до нього думку свою прикували, котрі заради тіла живуть та мудрують.

Наша істинна віра є та, яку брами пекельні не перемогли й перемогти не можуть.

Гордість літає думкою високо, але насправді перебуває, коли випробувати, нижче від усього.