Іван Котляревський

Ласкою всього достанеш, а криком та лаянням нічого не візьмеш.

Коли кого любиш, того нічого не забудеш.

Скажіте мені перше, для чого люди женяться? (…) Мені здається, для того, щоб завести хазяйство і сімейство; жити люб'язно і дружно; бути вірними до смерті і помагати одно другому. А пан, которий жениться на простій дівці, чи буде її вірно любити? Чи буде їй щирим другом до смерті? Йому в голові і буде все роїтися, що він її виручив із бідності, вивів в люди і що вона йому не рівня; буде на неї дивитися з презирством і обходитися з неповагою, і у пана така жінка буде гірше наймички... буде крепачкою.

Злость, кажуть, сатані сестриця, хоч, може, це і небилиця, а я скажу, що, може, й так!

Не багата я і проста, но чесного роду.

От юних літ не знал я любові, не ощущал возженія в крові.

Хто живе чесно і годується трудами своїми, тому і кусок черствого хліба смачніший од м’якої булки, неправдою нажитої.

Лучче умерти, як з немилим жити, cохнуть з печалі, щодень сльози лити.