Іларіон Київський

Хоч були ми сліпі й істинного світла не бачили, і в облудах ідольських блудили, а до того ще й глухі були до спасенного вчення, помилував нас Бог, і возсіяло й у нас світло розуму, щоб пізнали ми його.

Блякне бо світло місяця перед сяйвом сонячним. Так і закон перед благодаттю.

Не в худорідній бо і невідомій землі володарював той, а в Руській, про яку відати і чути на всі чотири кінці землі.

Спершу закон, а потім благодать; спершу тінь, а потім істина.

Закон бо предтечею був і слугою благодаті й істині.