Дмитро Малишко

Розчинитись в тобі, наче мед у вині, розпізнати жагу й насолоду. Смакувати в тремтливих вустах наші дні, а з долонь пити враннішню воду.

Ти — найкраще створіння під юними зорями, У твоїх оченятах — Бельтайну вогонь. Коли ніч закінчиться, розвіємо спомин. Збери з листя росу — я нап'юся з долонь.

Десь нечутно між хмар відлітають птахи, помирає осіннє колосся. Навсібіч із потоками те відпусти, що хотілося, та не збулося.

Ти моє зілля, зварю тебе вміло, зберу тебе з тисячі трав. М'ята, лаванда, чебрець із ваніллю, і сонця краплинку додам...