Антін Крушельницький

Як страшно ми відбилися від України, яку полуду на очі кинули нам погляди на теперішню владу! Пора вже проснутися, прочумитися! А то прийде каяття – вороття не буде! Всі ждуть України! Всі тужать за нею, ніхто не думає зрікатися праці в своїй державі. А я…? Тут мене ненавидять, що я українізую, там – це буде моє завдання.

Історія родини – це для мене в мініятурі історія розвитку людства. Кожна родина розвивається. Йде щораз вище. Правда, тут і там відпадають слабкі особи, але і ця родина мусить рости; поки не дойде до найвищої стадії свого розвитку. Там вона затримується якийсь час, поки не почне дегенеруватися, або поки якась нагла катастрофа не кине її в забуття.

Будь звичайним чоловіком, бо тільки тоді Ти зможеш у житті створити щось доброго і великого, чи то як громадянин, чи як учений, чи як письменник, поет... Людина, яка нехтує иншими й показує їм свою вищість дуже мені нагадує индика. А я не хотів би, щоб мій син був такий.