Анатолій Дімаров

Та щось таки бачу, — вийнявши із рота люльку, відповів мирно козак. — Тільки дуже дрібне. Ніяк, пробачайте, не розберу: гівно чи людина.

Всі тільки й кричать: «Свобода! Свобода!» А з чим її їсти — ніхто толком не знає.

Бо не вороги страшні — страшні зрадливі друзі.