Щедрий вечір

Михайло Стельмах

Подільське село, середина 1920-х. Малий Михайлик живе з батьками в старій клуні, бо після поділу дідизни їм більше нічого не дісталося. Злиднів вистачає, але світ навколо хлопця щедрий на інше: на суниці, що «стають схожими на росу, що випала з зірок», на мамині приказки й татові дотепи, на перший сніп у жнива, на вітряки, ярмарки, колядки й щедрівки. Поруч — подружка Люба з дзвінким голосом, мудрі й кумедні односельці, і лиха теж вистачає: скупі родичі, сліди війни, жадібний фінінспектор. Це автобіографічна повість-спогад про дитинство: ніжна, смішна й світла, про родинну любов, народні звичаї, хліб і людяність. І про те, що справжнє багатство людини — не в коморі, а в серці.