Марина

Тарас Шевченко

Поема про кріпачку Марину: пан-управитель віддає її нареченого в москалі просто з весілля, а саму забирає в покої. Мати день і ніч сидить під палатами, хоч її цькують собаками. Зимової ночі палати горять, а Марина з закривавленим ножем божевільно танцює з матір'ю перед пожежею; навесні в полі знаходять два тіла. Оповідач каже, що носить цю історію, «неначе цвяшок в серце вбитий». Кос-Арал, 1848.